На допомогу вчителю

                                                    Шановні колеги!

Для допомоги написання науково - дослідницької роботи в МАН пропоную переглянути!

Основні вимоги до учнівських робіт

Основні вимоги
до написання, оформлення та представлення 
учнівських науково-дослідницьких робіт

Загальні положення

1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України.

2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

3. До наукової роботи обов'язково додаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

5. До розгляду не приймаються роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких

робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог.

Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

Вимоги до змісту роботи

1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком.

2. Тези.

У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника.

3. Зміст.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.

5. Вступ.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.

У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу – 2-3 сторінки.

6. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

7. Висновки.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.

8. Список використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582  – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Наприклад:

книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.

збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.

стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.

9. Додатки.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

Правила оформлення роботи

1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На  всі  таблиці   роботи  мають  бути посилання  в  тексті,  при  цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.

5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова«Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».


                                                             Шановні колеги!
                        Пропоную Вашій увазі для використання у роботі

                       

                     Довідник з історії «Учись учитись»

Рекомендації. – Роздольне: - Школа, 2009. – 68 стор.

         Завдання даного довідника – допомога учням у вивченні історії. Вміщені матеріали сформують різні вміння : робити порівняння, аналіз, синтез , правильно збирати й аналізувати інформацію з різних історичних джерел, розглядати їх у конкретному історичному контексті, формувати  незалежні й зважені судження, робити обґрунтовані висновки на основі аналізу свідчень і вивчення широкого спектру точок зору, давати характеристики історичним постатям, політичним діячам, подіям. У  свідомості школяра виробляється стійкий підхід до вивчення  історичних явищ. І не менш важливим є надання допомоги у підготовці до державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання з історії.

Упорядник:   Замма Людмила Олександрівна, вчитель – методист, вчитель історії Роздольненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каланчацької районної ради Херсонської області

Довідник з історії

« Учись учитися»

Зміст

№	Зміст матеріалу	сторінки
1.	Вступ	4-5
2	Анкета визначення самоосвітніх вмінь  учнів	5-6
3	Технологія проведення «Мозкового штурму»	6-8
4.	Як читати газету та працювати з підручником	8-9
5	Як написати повідомлення та готувати промову	9
6	Учись робити аналіз	10
7	Як проводити синтез та порівняння	11
8	Як підготувати реферат	11-13
9	Пам’ятка «Як вести дискусію», - «Розв’язання проблемної задачі»	13-14
10	Пам’ятка по підготовці проекту	14-17
11	Науково – дослідницька робота МАН	18-22
12	Як писати есе	22-23
13	Формування історичних понять	24-25
14	Аналіз історичної події та історичної фотографії	26
15	Як скласти історичний портрет; аналіз історичної карикатури	26-27
16	Як працювати з історичним документом	28-29
17	Схема аналізу історичного джерела	29-30
18	Робота з картою	30
19	План опису грошової купюри. Правила запису тексту	31
20	Як робити висновки, скласти конспект та тези	31-34
21	Правила запам’ятовування. Учися пояснювати теорію	34-35
22	Загальний план вивчення явищ. Учися працювати над поняттям	35-36
23	Учися пояснювати закон та правильно висловлювати свої думки	36-37
24	Учися робити порівняння, правильно спостерігати та робити узагальнення	37-38
25	План проведення експерименту та спостереження	38
26	Цікаві висловлювання  з історії	39-43
27	Кольорові характеристики	43-44
28	Назви революцій	44-46
29	Використана література	47
30	Додатки (фотоматеріали)	48-67

Не можна людині дати знання.

Можна тільки допомогти їй

від­крити ці знання в собі.

                       Галілео Галілей

Наступає нова ера - інтелекту, інформації, творчої особистості. У розвинених країнах головним стане інтелектуальне виробництво. За ставленням до інтелекту, вихованості і культурі можна судити про рівень цивілізованості суспільства.  Інтелектуальна діяльність і загальнолюдська культура є тим механізмом , який спрямовує розвиток суспільства.

  Сучасні вимоги до шкільного навчального процесу полягають не тільки у тому, щоб ви отримали систему наукових фактів, готових істин і штампів поведінки. Навчання повинно формувати у вас здатність творчо мислити, вміння зіставляти та аналізувати факти,  аргументовано захищати власну точку зору, критично ставитися до джерел інформації, вчитися розуміти інших людей і співробітничати з ними. У цій ситуації на допомогу вам прийдуть пам’ятки та поради, які можна використовувати як на уроках так і при підготовці домашнього завдання.

 Взагалі , при підготовці домашнього завдання, слід виконувати основні вимоги, що сприяють ефективності розумової праці:

1.           Поступове входження в роботу. Розумову діяльність треба починати з підготовки робочого місця, із простих елементів, поступово збільшувати обсяг і труднощі виконуваних психічних навантажень.

2.           Дотримання суворої систематичності й послідовності в розумовій роботі, ретельне її планування.

3.           Вироблення й дотримання оптимального ритму і темпу розумової діяльності.

4.           Оптимальне чергування праці й відпочинку.

Для того щоб одержані навчальні навантаження були посильними, необхідно пам’ятати про два основні моменти.

    По – перше, рекомендується дотримуватися певного режиму дня, що містить у собі достатній час для сну (8годин) , ранковий тонізуючий контрастний душ, що не тільки освіжить тіло, але й «підстьобне» імунну систему, також намагатися робити невеликі прогулянки і «хвилинки» відпочинку. Крім того , необхідно дотримуватися режиму харчування.

       По – друге, учені визначили , що найпродуктивніший час із 9 до 14 години ( тобто той час , коли ви перебуваєте в школі) і з 16 до 19 години ( час найбільш оптимальний для виконання домашніх завдань).

Не рекомендується ніч напередодні відповідального уроку цілком відводити під зубріння , адже вранці голова повинна бути повною знань і залишатися ясною і світлою. Крім того, для того щоб навчальний матеріал ґрунтовно засвоївся, необхідно , щоб пройшло  6-8 годин після його вивчення. Тому вивчений вночі, перед іспитом, матеріал не встигає укластися в голові.

Якщо ти будеш часто звертатися до цієї книжечки, то вона стане добрим другом і помічником у нелегкій справі – навчанні. 

Запам’ятай:

Діти повинні не лише отримувати знання. Їм потрібно дати нагоду самим досліджувати  та аналізувати, практично працювати і, вправляючись вони охочіше вчитимуться.( Трейсі)

Анкета самостійного визначення самоосвітніх умінь учнів за змістом програми
	3 допомогою інших
Питання анкети	(учителів, батьків, бібліотекарів)	Завжди сам	Інколи сам	Не можу
1. Організація навчальної праці
• Умію планувати свою діяльність.
• Умію намітити цілі й завдання.
• Умію намітити шляхи діяльності.
• Умію визначити терміни діяльності.
• Умію знайти джерела інформації та організувати роботу з ними.
• Самостійно виконую домашні завдання.
• Умію готувати місце для занять.
2. Робота з книгою та іншими джерелами інформації
• Умію працювати з книгою: читати, складати план, конспектувати.
• Умію використовувати для самоосвіти радіо-, кіно-, телепрограми.
• Умію сам провести дослід, експеримент.
• Умію сам провести моделювання.
• Відвідую виставки, музеї.
• Відвідую концерти, вистави.
• Відвідую лекції.
• Умію користуватися комп'ютером.
• Умію використати відеоматеріали. • Умію використовувати літературу для самоосвіти.
• Умію організувати власне читання.
• Знаю апарат книги.
• Умію користуватися бібліотеками, їх довідково-бібліографічним апаратом.
• Веду записи під час читання.
3. Культура усного та писемного мовлення
• Можу створити: коротке повідомлення, розповідь, опис, характеристику,
повідомлення.
• Можу складати розгорнуту характеристику на основі одного чи декількох
джерел знань.
• Умію висловлювати свою точку зору.
• Умію обстоювати свою точку зору.
• Умію вести дискусію.
• Умію сприймати на слух незнайомий текст.
• Розумію з одного прослуховування фактичний зміст.
• Уловлюю основну думку висловлювання.
• Умію вести запис прочитаного, прослуханого у вигляді:
— плану простого;
— плану складного;
— тез;
— конспектів;
— анотацій;
— рецензій;
— відгуків.
.• Умію письмово висловлювати свою точку зору та доводити її
4. Сформованість операцій розумової діяльності
• Можу:
— порівняти;
— встановити зв'язки;
— виділити головне;
— систематизувати;
— узагальнити.
• Використовую дослідницькі методи в навчанні.
5. Контрольно-оцінювальні вміння
• Умію перевіряти правильність та міцність засвоєння самим собою:
— теорій;
— практичних умінь;
— правильності результатів розв'язання задач.
• Умію дати самооцінку засвоєння знань.
• Умію дати самооцінку вмінь.
• Умію дати самооцінку навичок

Технологія проведення «Мозкового штурму»

Одного разу під час Другої світової війни англійський морський офіцер Алекс Осборн  зібрав весь екіпаж і за­пропонував кожному висловитися з приводу життєво важливої задачі — захисту корабля від німецьких тор­пед. Після ряду заумних гіпотез, які висунув старший командний склад, молоді матроси (їм явно набридло займатися дурницями) чи то в жарт, чи то всерйоз за­пропонували подути на торпеду — може, вона зверне вбік. В майбутньому пригадавши «ідіотську фантазію», Осборн запатентував винахід: невеликий гвинт, який монтується в борт корабля. Під дією зустрічного водя­ного потоку торпеда змінює курс і сковзає уздовж бор­ту... Так з'явився спосіб генерувати свіжі ідеї, названий методом «мозкового штурму».

«Мозковий штурм» – метод генерації ідей, заснований на стимулюванні вільної від критики і стереотипів творчої активності рівноправних учасників.

Етап І – висловлюється  максимально можлива кількість пропозицій у гранично стислий термін.

Важливо, щоб під час першого етапу учасники неухильно дотримувалися таких правил:

o      усі ідеї рівноправні і фіксуються без винятку;

o      будь-яка критика (погляд, жест, міміка, інтонація) чужих ідей забороняється;

o      заохочуються всі ідеї, у тому числі і не зовсім реальні;

o      чим більше міркувань накидають у «банк ідей» тим краще;

o      кожна ідея повинна бути максимально розвинена;

o      обґрунтування висунутих пропозицій не потре­бується;

o      під час висловлення можливі взаємодоповнення та запитання до тих, хто пропонує ідеї.  

Етап II — усі варіанти ретельно аналізуються, і з них ви­бирають 2—5 найбільш перспективних.

Етап ІІІ — розбір: група експертів аналізує варіанти розв'язання проблеми і вибирає кращі.

«Акумулятор» ідей — людина, яка уважно буде фіксува­ти всі висунуті ідеї.

Контролювати дотримання правил мозкового штур­му і регламенту повинна одна людина, якій доводиться забезпечувати умови для створення пропозицій і владнувати конфлікти, що виникають між учасниками. Об­становка під час «мозкового штурму» повинна бути не^: вимушеною, доброзичливою, комфортною для всіх учасників, але в той же час діловою.

           1. Визнач, навіщо тобі спостерігати (мета).

2. За чим будеш спостерігати (об'єкт).

3. Умови спостереження.

4. Запиши план спостереження.

5. Визнач способи записів спостереження.

6.  Проведи спостереження й занотуй результати.

7. Зроби висновки.

8. Склади портфоліо спостереження.

9.  Поділись результатами своєї роботи з учителем або товаришами.

                                                                                        

Як читати газету

1. Читайте газету щодня.

2.  Газети розкажуть вам про найважливіші події, що    відбуваються в нашій країні й у всьому світі.

3. Перш ніж почали читати газету, перегляньте заголовки всіх статей — це допоможе вибрати в ній найцікавіший матеріал.

4. Читаючи газету, користуйтеся картою. Знайдіть на ній ті місця, про які прочитали.

5. Пояснення незрозумілих слів знайдіть у словнику або запитайте про їх значення в учителя, бібліоте­каря.

6. Опрацюйте додаткові інформаційні джерела, що стосуються тематики, яка вас дуже зацікавила.

Як працювати з підручником

1. Прочитайте увесь заданий текст, глибоко вдумуючись у його зміст. Пам'ятайте, що читання підручника без напруження думки — марна трата часу.

2. Працюйте завжди з ручкою або олівцем у руках, але не пишіть у книзі, робіть нотатки на аркуші паперу.

3. Засвоєнню   допоможуть   схематичні   малюнки й записи.

4. Поділіть у думці текст на частини і знайдіть основну думку кожної з них.

5. Читаючи текст, пов'язуйте його з часом, картою, гра­фіками, схемами підручника.

6. Порівнюйте, зіставляйте вивчений матеріал, факти, явища з іншими, вже відомими вам фактами.

7. Складайте короткий усний (письмовий) план прочитаного. Коли такий план подано вчителем, то ви­вчайте матеріал за ним.

8. Намагайтеся в тексті знайти відповідь на кожне за­питання, наведене в кінці параграфа.

9. Привчайте себе до самоконтролю: обов'язково перекажіть уголос або про себе заданий матеріал (спочатку частинами, а потім — у цілому весь параграф). Ро­біть це так, щоб словам було тісно, а думкам — просторо.

10. Виконуйте завжди домашні завдання.

11. Долайте труднощі, а не тікайте від них. Працюйте систематично і наполегливо над книжкою.

Як написати повідомлення

1. Визначте питання, яке вас зацікавило і про яке ви хотіли б повідомити однокласникам.

2. Підберіть і опрацюйте джерела знань.

3. Напишіть інформацію на 1—2 сторінки, додаючи ілюстраційний матеріал.

4. Поділіться інформацією з товаришами та вчителем.

Готуючи промову (повідомлення):

•  напишіть її;

•  поставте наголоси, позначте місця для логічних пауз (тут ви можете набирати повітря);

•  підкресліть найважливіші слова і думки, які необ­хідно виділити голосом;

•  зверніть  увагу, на  складні  для  вимови  реченні і слова — над ними необхідно попрацювати окремо;

• тексти промови читайте вголос, намагаючись дотримуватись усіх правил мовчання.

  

Виголошуючи промову:

•  тіло тримайте рівно, це допоможе вам набути впев­неності в собі;

•  дихайте рівномірно, вдихаючи, перш ніж почати кожну наступну фразу (речення);

•  вдихайте повітря безшумно, спокійно;

• повітря, що вдихнули, витрачайте рівномірно.

УЧИСЯ   РОБИТИ   АНАЛІЗ

Аналіз – процедура розумового та реального розчленування предмета(явища, процесу), а також виділення окремих частин , ознак, властивостей.

Порядок аналізу

1.Подумки розчленуй об’єкт, предмет, явище на окремі складові частини, які мають функціональне значення.

2.Спробуй виявити у виділених блоках характерні особливості, деталі предмета, який вивчається.

3.Подумай про причини такого поділу на блоки.

УЧИСЯ    РОБИТИ  СИНТЕЗ

Синтез - об’єднання окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

1.Синтез необхідно починати з пошуку відповіді на запитання, які вивчаються , у єдине ціле.

2.Для відповіді на це запитання проаналізуй явища ,які вивчаються.

3.Знайди зв’язок між окремими частинами явищ, об’єднай їх, узагальни одержані відомості.

Як проводити аналіз

Аналіз — процедура розумового розподілу предмета (явища, процесу), а також виділення окремих частин, ознак і властивостей.

Порядок аналізу:

1. Вдумливо поділіть об'єкт, предмет, явище на окремі складові частини, які мають визначені функціональні значення.

2. Постарайтеся знайти у виділених блоках характерні
особливості, деталі того предмета, який вивчається.

3. Подумайте, чому відбувається такий розподіл на
блоки.

Як проводити синтез

Синтез — з'єднання окремих елементів, частин, ознак в єдине ціле.

1. Синтез необхідно починати з надання відповіді на питання: на основі чого відбувається поєднання в єдине ціле частин, що вивчаються?

2. Для відповіді на це питання проводьте детальний аналіз складових, що вивчаються.

3. Знайдіть зв'язок між окремими частинами та явища ми і об'єднайте їх, узагальніть отримані результати.

Як проводити порівняння

Порівняння — установлення подібностей і різниці.

Порядок порівняння

1. Знайдіть відповідь на питання: хто такий? що таке?

2. Складіть визначення двох об'єктів дослідження, знайдіть основну подібність.

3. Виділіть існуючі ознаки кожного об'єкта.

4. Визначте наявність або відсутність в об'єктів одних і тих же виділених ознак.

5. З'ясуйте всі ознаки подібності і різниці об'єктів.

6. Визначте й поясніть причини подібності і різниці.

  

ЯК  ПІДГОТУВАТИ  РЕФЕРАТ

РЕФЕРАТ- короткий виклад змісту книжки, статті.

1.Підбери літературу з теми, яку вивчаєш, ознайомся з її змістом.

2.Користуючись закладкою, відзнач найбільш суттєві місця або зроби виписки.

3.Склади  план реферату.

4.Використовуючи рекомендації   щодо складання тематичного конспекту    та складеного плану, напиши реферат, у кінці якого обов’язково висловлює своє ставлення до теми та її змісту.

5.Прочитай текст та відредагуй його.

6.Правильно оформи реферат    (на титульній сторінці вкажи тему реферату, відомості про себе, текст пиши з одного боку аркуша, почни з плану, не забудь залишити широкі поля, не користуйся скороченнями, у кінці реферату наведи список літератури(вкажи автора книжки, її назву, видавництво, рік видання), залиш два чисті аркуші для написання рецензії.

Як працювати над рефератом

Реферат (від лат. — «доповідаю»).

1. Визначити тему.

2. Підібрати літературу:

а) документи, першоджерела;

б) монографії, довідники, збірники;

в) газетні та журнальні матеріали.

3. Ґрунтовно опрацювати літературу.

4. Скласти первісний варіант плану майбутнього рефе­рату.

5. Виділити основні питання.

6. Систематизувати опрацьований матеріал.

7. Остаточно продумати та уточнити план реферату.
          Обов'язково включити у план актуальні теми і їх за­вдання.

8. Написати реферат.

9. У кінці реферату скласти список використаної літератури.

Основні вимоги до написання шкільного реферату

Титульний лист — зверху зазначається назва навчально­го закладу, в центрі — тема реферату, нижче теми пра­воруч — ПІБ учня, клас, ПІБ керівника, знизу — місце й рік написання.

Зміст — має складатися з чотирьох частин: вступу, осно­вної частини, висновку, списку літератури.

Вступ — обсяг 2—3 сторінки:

•  коротке обґрунтування актуальності теми реферату з його об'єктивною складністю для вивчення;

•  робота має бути науково-дослідною — необхідно показати, чому це питання може становити науковий інтерес, яке практичне значення воно може мати;

•  визначити завдання, які потрібно виконати для реа­лізації мети;

•  короткий огляд літератури, в якому вказано на взя­тий з того чи іншого джерела матеріал, проаналізо­вано його сильні й слабкі боки.

Основна частина — обсяг до 10 сторінок:

•  містить матеріал, відібраний для розгляду проблеми, розподілений за параграфами;

•  розкриває методи, використовувані для доказу результатів;

•  містить особисту думку учня та сформульовані самостійні попередні висновки, які спираються на наведені факти.

Висновок — обсяг 2—3 сторінки:

• формулювання висновків за параграфами основної частини та загального підсумку за темою дослі­дження.

Список літератури — джерела перелічують за алфаві­том із зазначенням місця видання, назви видавництва, року видання.

Пам'ятка «Як вести дискусію»

1. Вислухай формулювання питання, визнач, у чому проблема.

2. Сформулюй гіпотезу.

3. Внеси пропозицію, аргументуй її чітко, ясно, не по­вторюючи того, що було вже сказано.

4. Уважно слухай докази товаришів, які мають інші
точку зору.

5.Знайди в них сильні і слабкі боки.

6. Обґрунтовано запереч їх твердження.

7. Визнач, що дала тобі дискусія.

Пам'ятка для розв'язання проблемної задачі

1. Усвідомлення проблеми, розкриття суперечності.

Необхідно виконати такі дії: уважно прочитати завдан­ня, знайти умову й вимоги завдання; пригадати все, що знаєте про це питання, які причинно-наслідкові зв'язки його пояснюють; зіставити раніше здобуті знання й нову інформацію; виявити суперечність, приховану в завданні.

2. Формулювання гіпотези.

Висловити припущення про причини виникнення проблеми стосовно даного питання, тобто сформулювати гіпотезу.

3. Доведення гіпотези.

Треба поставити нове запитання, виходячи з припущень, висловлених у гіпотезі, відпо­вісти на це запитання, по можливості перевірити свою
відповідь.

4. Узагальнений висновок.

Слід відповісти на запи­тання:

•  Які нові знання здобули?

•  Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки?

Пам’ятка по підготовці проекту

Проект можна створити самому чи з групою друзів.

Це дозволить тобі: отримати кращу оцінку й повагу то­варишів та вчителів; розширити свій світогляд; вивчи­ти засоби й способи конкретної діяльності; розвивати власні пізнавальні навички та вміння самостійно кон­струювати свої знання; розвивати критичне та творче мислення, уяву; розвивати вміння орієнтуватися в ін­формаційному просторі; сформувати навички самостій­ної орієнтації у навчальній та довідковій літературі, здо­бувати необхідну інформацію самостійно.

Пам'ятай правило! Проект — це шість «П»:

Підготовка (проблема, ключове запитання) — проектування (планування) — пошук (інформації) — про­дукт — презентація (виступ, захист) — портфоліо (про­ектна папка).

Джерела інформації: підприємства, організації, спіл­ки, клуби, об'єднання; анкетування, опитування, тес­тування, експерименти; довідники, енциклопедії, тво­ри літератури, мистецтва; науково-популярна літерату­ра, монографії, публікації; Всесвітня павутина Іnternet, електронні публікації, веб-сайти, електронна пошта,

електронна бібліотека; журнали, газети; телебачення, радіо, рекламні проспекти, ролики тощо.

Види проектів

Дослідницькі

Структура: визначення теми дослідження, аргумен­тація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, методології дослідження, висунен­ня гіпотез розв'язання проблеми і намічання шляхів її розв'язання, експериментальні методи обробки ре­зультатів.

Творчі (рукописний журнал, колаж, відеофільм, сцена­рій фільму, вечора, свята, макет журналу, альбому, га­зети тощо).

Пригодницькі, ігрові (ігри, літературні персонажі, вига­дані учасники, ситуації тощо).

Інформаційні (збирання інформації про об'єкт, явище, ознайомлення, аналіз та узагальнення фактів).

Структура: мета проекту, актуальність; методи отри­мання (літературі джерела, засоби масової інформації, бази даних, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки ін­формації (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами), аргументовані висновки, результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм тощо); презентація (пу­блікація, демонстрація, обговорення).

Практично орієнтовані — орієнтовані на соціальні інтер­еси (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду тощо).

Напрями проектів: рольово-ігрові, пригодницькі, літературно-творчі, культурологічні.

Культурологічні дозволяють ознайомитися з культурою, історією, етнографією, географією, економікою, полі­тикою, суспільним ладом, мистецтвом, літературою, ар­хітектурою, традиціями і побутом різних народів. По­діляються на:

•  історико- географічні, метою яких є вивчення історії країн, міст, місцевості;

•  етнографічні, націлені на вивчення традицій і побуту народів, народної творчості, етнічного складу народу, що проживає на певній території, національних особливостей культури різних народів;

•  політичні, метою яких є ознайомлення із суспільним устроєм країн, з політичними партіями і суспільними організаціями, із засобами масової інформації та їхнім впливом на суспільну державну політику, із
законодавством країни тощо;

•  мистецтвознавчі, присвячені проблемам мистецтва, літератури, архітектури, культури певної місце­вості;

•  економічні, присвячені проблемам фінансової і грошової системи, оподаткування тощо.

Рольово-ігрові: мандрівки, імітаційно-ділові, імітацій-но-соціальні, спортивні проекти.

Беруться до уваги: оформлення проектної папки (зовнішній вигляд); зміст (глибина досліджень, переконливість фактів, доцільність діяльності, актуальність)

Портфоліо

1. Титульний аркуш (тип та напрям проекту, автор, ке­рівник).

2. Зміст за розділами:

·               особисті дані (прізвище, ім'я, по батькові, клас, школа, дата народження, домашня адреса, теле­фон);

·               паспорт проекту (мета, план виконання, кінцевий результат проекту);

·               уся зібрана інформація з теми, в тому і числі ксерокопії, матеріали із Інтернету;

·               результати досліджень і аналізу;

·               записи всіх ідей, гіпотез і рішень;

·               короткий опис усіх проблем, з якими зіткнулися, і способи їх розв'язання;

·               ескізи, нариси продукту;

·               матеріали  до  презентації  (сценарії,   реферати, комп'ютерні презентації, повідомлення та ін.);

·               інші робочі матеріали і чернетки;

·               копії грамот, якщо є.

Записи повинні бути короткими — у формі невеликих нарисів, анотацій.

Оцінювання проекту ведеться за підготовленими кри­теріями, дізнайся про них і перевір, чи співпадає твій проект із критеріями.

Захист проекту

Основні вимоги:

·              говорити чітко, не швидко, але вкластися у відведений час;

·              постава рівна, спокійна (готова до спілкування);

·              володіти аудиторією (жести, рухи);

·              використовувати наочність, технічні засоби;

·              уся подана інформація повинна бути переконливою, доказуваною; висновки — чіткими, переконливими.

Учасники проекту повинні бути готові до відповідей на поставлені запитання. Відповіді повинні бути перекон­ливими, короткими. У разі необхідності відповіді під­тримуються фактами, цифрами, висновками.

Науково-дослідницька робота в МАН

Загальні вимоги

Виконується державною мовою у двох примірниках; обсяг не більше 30 сторінок; повинна бути оцінена фа­хівцями; роздрукована за допомогою комп'ютера; фор­мат А4; шрифт Times New Roman, кегель № 14; абзац 1,25; верхнє і нижнє поля по 2,0 мм, ліве 2,5 мм, праве 1,5мм; заголовки великими літерами без крапки; ну­мерація сторінок без «№» арабськими цифрами справа вгорі без крапки. Не нумеруються зміст, перелік ско­рочень, вступ, висновки, список джерел; назва розді­лу з нового рядка; на одному рядку номер підрозділу й заголовок; ілюстративний матеріал поміщається піс­ля згадування або на наступній сторінці із зазначенням «Рис»; посилання на джерела — порядковим номером у квадратних дужках.

I. Титульна сторінка (назва повинна бути лаконічною, короткою, відповідати суті розв'язаної наукової проблеми, вказувати на мету дослідження та його завершеність, не слід використовувати ускладнену терміно­логію).

II. Зміст роботи (план наукової роботи з назвами розді­лів, підрозділів), із зазначенням сторінок.

III.Перелік умовних скорочень (якщо це необхідно).

IV.Вступ (розкрити актуальне значення теми (пробле­ми) та її вивчення, мету та завдання і важливість про­ведення дослідження, відобразити практичне або теоретичне значення роботи, відомості про оприлюднення
результатів досліджень (публікація в учнівській пресі, різних регіональних виданнях, їх кількість).

V. Основна частина (з кількох розділів, які починають з нового рядка; методи та результати досліджень, ре­зультати власних досліджень, їх аналіз та обґрунтування відповідно до принципів послідовності, науковості, систематичності, самостійності, актуальності, практич­ної спрямованості).

VI. Висновки (найважливіші).

VII. Список  використаних  літературних  та  інших джерел.

VIII. Додатки (якщо в цьому є необхідність, кожний з нової сторінки).

Загальні положення

В оформленні результатів наукової роботи необхідно посилатися на авторів та джерела, з яких використані окремі матеріали.

У випадках використання запозичених матеріалів з на­укових праць, досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота знімається з конкурсу-захисту незалежно від стану проходження.

Зміст наукової роботи необхідно викладати стисло, ар­гументовано, уникати бездоказових тверджень.

Вимоги до змісту наукової роботи:

•  Титульний аркуш повинен містити назву територіального відділу, секцію МАН, назву навчального закладу, назву роботи, дані про автора, дані про
наукового керівника, рік створення;

•  зміст — план із розділами і сторінками;

•  перелік умовних позначень (у разі необхідності) розміщати двома колонками за алфавітом, зліва — ско­рочення, справа — розшифровку;

•  вступ відображує актуальність, значення, мету, апробацію результатів публікації, дослідження;

•  основна частина відображує методику, методи дослі­джень їх результати, містить огляд літератури відпо­відно до принципів послідовності, науковості, системності, самостійності, актуальності;

•  висновки: результати, рекомендації використання дослідження;

•  список джерел інформації складають за абеткою або в порядку згадування джерел у тексті.

Оцінювання роботи

1.Складність, науковість, повнота розкриття.
           Повинні бути визначені:

•  мета, задачі, об'єкт, предмет дослідження;

•  методи дослідження;

•  мета та зміст роботи, що відповідають тематиці обра­ної секції;

•  аргументована актуальність дослідження;

•  основна частина роботи (відповідає меті та задачам дослідження);

•  висновки, що є результатом проведеного дослі­дження;

•  розділи, пов'язані за змістом;

•  складові роботи,  які логічно переходять одна в одну;

•  розділи, кожний з яких завершується коротким висновком.

2. Аргументованість висновків:

•  висновки випливають зі змісту роботи;

•  висновки є доведеними;

•  у роботі використано не менш 20 джерел.

3. Актуальність та елемент творчості:

•  робота містить проблему, яку визначає автор;

•  пропонуються шляхи чи перспективи розв'язання проблеми, або аналізується стан розв'язання, або пропонується аргументована власна точка зору чи приєднання до точки зору якогось автора;

•  робота не є плагіатом або компіляцією, що не має творчого елементу.

4. Стиль, грамотність:

•  зміст роботи доступний та цікавий;

•  у роботі нема грубих помилок, недоведених суджень, повторів та зайвих відступів, що не пов'язані із зада­чами дослідження.

5. Якість оформлення:

•  додатки до роботи доцільні та зрозумілі;

•  робота виконана українською мовою;

•  оформлення відповідає вимогам;

•  текст роботи не перевищує 30 сторінок;

•  робота супроводжується рецензією. 

Пам'ятка учаснику конкурсу-захисту МАН

•  Оратор-початківець повинен запам'ятати текст виступу після кількаразового його повторення.

•  Якщо ви сумлінно підготуєте виступ, то впевнитеся у своїх силах і таким чином відвернете одну з при­чин хвилювання.

•  Зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування повинні відповідати конкретній ситуації.

•  Бережіть голос за кілька днів перед виступом. Уникайте голосних вигуків, пиття холодних напоїв, роз­мов на морозі тощо.

•  За кафедрою займіть зручну позу, огляньте слухачів, але говорити не поспішайте. Відтак глибоко вдих­ніть і в повільному темпі починайте говорити.

•  Будьте впевнені в собі, але впевненість не повинна переходити в самовпевненість.

•  Не виставляйте напоказ особисті хвилювання.

•  Не ставте під сумнів значимість виступу, не занижуйте свого престижу вибаченням з приводу того, що не зовсім готові, не вмієте говорити чи маєте мало часу.

• Коли треба заглянути в рукопис виступу, опустить очі, але голову не нахиляйте.

•  Будь-які рухи, пози, жести, міміка виправдані лише в тому разі, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів.

•  Силу голосу пристосовуйте до акустики і розмірів приміщення.

•  Не бійтеся роботи паузи. Намагайтеся не заповнювати паузи різними звуками («е-е-е», «ну» та ін.).

•  Не затягуйте промову, тому що вершина уваги слуха­чів знаходиться на середині відрізку часу, який відведений для виступу.

•  Не порушуйте регламенту: це може викликати протест аудиторії.

•  Найкращий темп усного виступу — 75—85 слів за хвилину. Але потрібно час від часу змінювати темп мовлення як засіб активізації уваги слухачів.

•  Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речен­ня важко сприймати й розуміти. Нагромадження коротких речень одне за одним робить мову монотонною.

•  Основна думка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним. Не забувайте, що порівняння, приклади й малюнки допомагають
краще зрозуміти суть справи.

Як писати есе?

Есе — це письмовий твір, який ха­рактеризується вільним, не обо­в'язково вичерпним, але виразно індивідуальним трактуванням теми. Мета есе — довести, що учень зро­зумів тему, та переконати в цьому вчителя. Часто різні завдання скла­даються з питань, які починаються з

Чому...?

Чи повинен...?

До якої міри...?

Перед тим як учень почне писати есе, він повинен:

·              уважно перечитати тему;

·              обдумати різні варіанти відпові­ді — тези з доказами;

·              коротко занотувати ідеї, засто­совуючи схеми, розумову карто­графію, щоб довести існування зв'язку між ідеями.

Будова есе

Вступ — це загальний підхід до те­ми, який включає проблемне за­вдання та відповідь на поставлене запитання. Це теза есе. Теза окреслює форму есе з обмеже­ним описом змісту, тобто описується не все, що відомо про тему, а тіль­ки те, що відповідає на запитання. Упродовж цілого есе треба підкреслювати зв'язок поданих фактів з те­зою

Основна частина (тіло).

Есе треба зорганізувати так, щоб читача пере­конати аргументами. Спочатку тре­ба викласти головні ідеї та факти до них. Це можна зробити, використо­вуючи наведену нижче схему. Обсяг есе може бути різним. Але навіть коротке есе вимагає принай­мні трьох головних ідей, які треба лаконічно описати.

Найлегший спосіб представити го­ловну ідею — висловити її в першо­му реченні абзацу, а далі подати факти щодо цієї ідеї. Кожний пункт повинен бути пов'язаний з голов­ним реченням. Інформацію, яка не стосується головної ідеї, не варто наводити.

Висновки.

Вдалі висновки доводять до логічного кінця. Бажано знову повторити головну ідею, вживаю­чи, наприклад, цитату. Тут треба узагальнити головні ідеї та дати від­повідь на поставлене запитання. Як будувати есе? (Див. таблицю).

Таблиця.

1	Назва вашої тези чи теми
2	Вступ — особисті погляди, що чітко висвітлюють тезу та підхід автора
3	Аргументи до тези:	Факти або приклади, які підтримують ідею
	1	1
		2
		3
	2	1
		2
		3
	3	1
		2
		3
	4	1
		2
		3
	5	1
		2
		3
4	Висновки — це узагальнення есе, в яких підкреслюється, як автор довів свою по­зицію.

Формування історичних понять

1.             Створіть цілісну картину історичного явища, у якому відбито всі істотні ознаки явища.

2.             Виділіть істотні ознаки явища.

3.             Визначте термін, що закріплює дане поняття.

4.             Випишіть значення терміна зі словника.

5.             Виконайте завдання з використанням нового поняття, вживання нового терміна.

6.             Виробіть уміння оперувати новими поняттями, застосовувати його для пізнання нового історичного матеріалу або для аналізу його з нових точок.

Пам’ятка вивчення повсякденності

1.  Вплив навколишнього середовища на спосіб життя людини.

2.  Що визначало долю людини , її інтереси й життя?

3.  Роль церкви в житті суспільства.

4.  Будні і свята села і міста.

5.  Ставлення до війни.

6.  Житло, домашнє начиння, їжа, одяг людини.

7.  Особливість етикету.

8.  Ритм життя в певну епоху.

9.  Як здійснювався зв’язок між людьми, містами й державами, як розширювались уявлення про світ?

10.         Визначте спільне й відмінне у традиціях, етикеті у той час і в наші дні.

План характеристики архітектурної пам’ятки

1.           Назва архітектурної пам’ятки.

2.           Вигляд архітектурної пам’ятки.

3.           Призначення пам’ятки.

4.           Час створення і місце будування.

5.           Держава, в якій створено архітектурну пам’ятку.

6.           Замовник або ініціатор створення.

7.           Автор (архітектор).

8.           Матеріал для будівництва.

9.           Основні компоненти споруди.

10.      Споруда поодинока чи збудована в ансамблі? Споруди, які входять до ансамблю.

11.      Види мистецтва, використані у споруді.

12.      Значення цієї пам’ятки архітектури для історії та культури країни, в якій вона побудована.

13.      Ваше особисте враження від пам’ятки.

Схема аналізу історичної події

1.           Коли відбулася дана подія?

2.           Назвіть територію чи країну , в якій вона відбулася?

3.           Які історичні обставини зумовили її?

4.           Який розвиток вона отримала надалі?

5.           Які соціальні верстви (групи) були основними учасниками події?

6.           Роль у події історичної особи ( якщо така була)?

7.           Який слід залишила в історії регіону, країни, світу?

8.           Подія була випадковою чи закономірним явищем?

9.           Як би повелися ви за таких умов?

10.           Ваша оцінка події.

  

Схема аналізу історичних фотографій

1.           Що, по-вашому, зображено на цій фотографії?

2.           Хто ці люди?  Чим вони займаються?

3.           Які ще об’єкти зображено?

4.           Орієнтовно назвіть, коли, по-вашому , могла бути зроблена фотографія? (Рік? Період? Подія?)

5.           В яку пору року зроблена фотографія?

6.           Чи це звичайна фотографія, чи для неї спеціально позували перед камерою?

7.           Яку максимальну інформацію ми можемо почерпнути з фото?

8.           Назвіть інші історичні джерела, які могли б вам допомогти перевірити правильність ваших висновків, зроблених на основі фотографії.

9.           Що вам уже відомо про події. Які зображено на фотографії, з попередніх уроків історії?

10.      Чи викликала фотографія питання, на які ви хотіли б отримати відповідь?

Як скласти історичний портрет?

1.           Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?

1.1 Де і коли він народився?

1.2 Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?

1.3 Як формувалися його погляди?

2.            Особисті якості й риси його характеру.

     2.1.Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?

     2.2.Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?

  3. Діяльність історичного діяча.

   3.1. Охарактеризуйте основні справи його життя.

   3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?

   3.3  Які верстви населення підтримували його діяльність, а які – ні та чому?

  3.4 Хто були його були друзі, а хто вороги та чому?

  3.5  Якими були наслідки його діяльності:

             а) для сучасників;

             б) для нащадків?

 3.6  За що людство вшановує цю людину?

   4.  Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?

         4.1Які почуття викликає у вас його діяльність?

         4.2 Як ви ставитесь до засобів і методів його діяльності?                                          Обґрунтуйте свою позицію.

Схема  аналізу історичних карикатур

1.           Чи можете ви впізнати персонажів, зображених на карикатурі?

2.           Якщо це реальні люди, то назвіть їх і те, яке місце вони посідали в суспільстві на час створення карикатури.

3.           Перевірте дату створення карикатури. Якій події присвячена карикатура?

4.           Що ви знаєте про події, а також про персонажів, зображених на карикатурі?

5.           Що означає підпис під карикатурою? Він смішний чи іронічний? Якими засобами досягається той чи інший ефект?

6.           Персонажі на карикатурі зображені позитивно чи негативно?

7.           Наскільки ефективна дана карикатура у досягненні своєї мети?

8.           Чи змінила дана карикатура вашу оцінку про осіб, яких зображено на карикатурі?

Оцінка  діяльності історичної особи

1.           Про кого йде мова? Ким він (вона) були?

2.           Чому його (ЇЇ)  вважають історичною особою?Що ви вважаєте головним результатом його (ЇЇ) діяльності?

3.           Якими засобами він (вона) досягли своєї мети?Чи схвалюєте ви ці засоби?

4.           Які риси характеру допомогли, а які - заважали йому (їй) досягти результатів?

5.           Чи могли ці результати бути досягнуті без його участі та іншими особами?

6.           Як результати його діяльності змінили життя людей? Чого більше - позитивного чи негативного вбачаєте в цих результатах?

Як порівнювати різноманітні оцінки історичних явищ?

1.           Визначте сутність кожної оцінки історичної події або явища.

2.           Спробуйте з’ясувати , на що спирався автор, даючи цю оцінку, й визначте об’єктивність його висновків.

3.           Проаналізуйте наведені аргументи й логіку наведених доказів.

4.           Зробіть свій вибір на користь однієї з наведених оцінок і поясніть, чому ви зробили саме такий вибір.

Як працювати з історичним документом?

1.           З’ясуйте походження документа.

1.1.    Хто його автор? Чиї інтереси захищає?

1.2.    Як могли вплинути на автора історичні події чи загальна ситуація в цей період?

1.3.    За яких історичних обставин він з’явився?

1.4.    Що являє собою документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником, оцінка подій істориком, законодавчий акт…)?

1.5.    Про що розповідається в документі ? Яка сторона подій чи явища замовчується?

1.6.    Які почуття викликає документ у читачів?

1.7.    Що вас здивувало в цьому документі,а що вразило?              

2.             З’ясуйте, яке завдання до документа ви повинні виконати і що для цього потрібно.

2.1.    Якщо документ має поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, пригадайте,що вам уже відомо про це.

3.Прочитайте текст документа, визначте значення понять і термінів, що містяться в ньому.

4.Спробуйте виконати завдання. Якщо ви не можете це зробити, визначте,що вам заважає.

4.1.Зверніть увагу на те,як сформульовано завдання; можливо,ви не зрозуміли поставленого питання.

4.2. Прочитайте уважно й повільно документ ще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.

5.Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію чи процес?

Схема  аналізу історичного джерела

1.Оберіть спосіб роботи: перегляд, читання, вивчення.

·              Ознайомтесь із джерелом , визначте:

o      автора, співавтора, учасників його підготовки;

o      час і місце створення тексту (за його змістом); як вплинули історичні умови на його створення.

·              Визначте:

o      джерела інформації, що вивчається;

o      мету  автора (ів) тексту.

2. Визначте:

·              вид джерела (лист , щоденник,архівний документ тощо);

·              що собою являє цей текст: поданий повністю чи уривок;

·              про що йдеться в даному тексті.

3. Вивчіть та проаналізуйте зміст тексту:

·              спробуйте зрозуміти , виділити його основні положення;

·              подумки поділіть зміст тексту на змістові частини. Виділіть головні думки кожної частини;

·              під час вивчення тексту формулюйте головні думки джерела й записуйте їх у вигляді тез або цитат, ключових слів.

4.Оцініть ступінь достовірності викладених у тексті відомостей:

·              чи є автор безпосереднім свідком того, про що пише;

·              первинність або вторинність інформації.

5.Визначте:

·              чи є автор представником нової точки зору  або він пропонує ексклюзивний погляд подій;

·              в яких ситуаціях можна використовувати цю інформацію.

6.Виявіть значення та інформацію, що в ньому міститься, для сучасності та для кожного з нас.

7. Дайте узагальнюючу оцінку даного джерела.

Пам’ятка з використання карти як історичного джерела

1.Займіть позицію біля карти так, щоб не заступати природне освітлення.

2.Запамятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, вгорі буде північ, внизу-південь, зліва-захід, справа - схід.

3. Навчіться читати легенду карти-її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти,події, явища - кордони та столиці, райони повстань, напрямки головних ударів та місця битв тощо - зображуються на них схожими позначками.

4. Зверніть увагу на написи, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні «Карта-це державна шпаргалка».

5. Працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення.

6.На дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, це впливатиме на естетику виконаної вами роботи.

План опису грошової купюри

1.           Хто зображений на даній купюрі? Що ви знаєте про цю особу?

2.           Яка будівля вміщена на звороті? Що вам відомо про її спорудження та історію?

3.           Поясніть, який зв'язок є між малюнками, розміщеними з обох сторін.

4.            Що вам відомо про час появи  даної купюри? Дайте коротку характеристику цьому періоду.

5.           Якби ви були причетні до карбування грошей, кого б ви зобразили на них? Обґрунтуйте.

  

Правила запису тексту

1.Запис повинен бути компактним ,щоб на сторінках помістилося якомога більше тексту - це покращує огляд матеріалу.

2.У тексті необхідно використати виділення та розмежування, підкреслення та відкреслення ( для виділення заголовка і підзаголовків ,висновків ,відділення однієї теми від іншої). У процесі першого запису слід робити виділення кольоровими пастами, відступ (для позначення абзацу та пунктів плану), пропуски рядків (для виділення однієї думки від іншої), нумерацію, виділення тексту за допомогою рамки(сюди заносять визначення, формули, правила, закони).

 Із часом у вас сформується своя система виділень.

3.Для запису тексту необхідно користуватися скороченнями.

ЯК РОБИТИ ВИПИСКИ

Виділи знайдену в першоджерелі потрібну думку, запиши її.

1.Вчитайся в назву статті, обміркуй її.

2.Уважно читай текст, у ході читання коротко виписуй основні  думки.

3.Намагайся робити короткі записи.

4.Відділяй одну думку від іншої.

ЯК СКЛАСТИ КОНСПЕКТ

КОНСПЕКТ- короткий запис змісту.

ВИДИ КОНСПЕКТІВ: план-конспект, цитатний, довільний, тематичний, схематичний.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КОНСПЕКТУ: системність та логічність матеріалу, стислість,    переконливість та доказовість.

ЕТАПИ КОНСПЕКТУВАННЯ

1. Прочитай текст, відзнач у ньому нові слова, незрозумілі місця, імена, дати, склади перелік основних думок, що містяться в тексті, склади простий план.

2. З’ясуй у словнику значення нових незрозумілих слів, випиши їх у зошит.

3. Повторне читання поєднуй із записом основних думок автора та ілюстрацій. Записи веди своїми словами, не переписуй текст статті. Записи намагайся робити стисло , користуйся правилами запису тексту.

4. Прочитай конспект ще раз, доопрацюй його.

1. ПЛАН - КОНСПЕКТ

Це переказ прочитаного або почутого , викладений у формі плану.

 Характеристика конспекту

Стислий, простий, швидко складається та запам’ятовується; навчає визначати головне, чітко та логічно викладати думку, дає можливість засвоїти матеріал ще в процесі його вивчення. Усе це робить конспект незамінним, якщо необхідно швидко підготуватися до доповіді, виступу, проте деякий час важко, оскільки зміст матеріалу погано відновлюється в пам’яті.

 ЕТАПИ РОБОТИ

1.Скласти план прочитаного тексту або використай готовий.

2.Поясни коротко та переконливо кожний пункт плану, вибери розумну й ефективну форму запису.

3.Сформулюй та запиши висновок.

 

2. ЦИТАТНИЙ  КОНСПЕКТ

Це конспект, створений з уривків оригіналу - цитат.

Характеристика конспекту

Побудований з промови автора, з викладених ним фактів. Використовується для роботи з першоджерелами. До нього можна звертатися багато разів. Проте конспект не сприяє активній розумовій роботі, а слугує, як правило, тільки ілюстрацією до теми, яка вивчається.

 ЕТАПИ РОБОТИ

1.Прочитай текст, відзнач у ньому основний зміст, головні думки, виділи ті цитати, які ввійдуть у конспект.

2.Користуючись правилами скорочення цитат випиши їх у зошит, форма запису може бути різною, наприклад:

1..............(цитата)

2..............(цитата)

3...............(висновок)

4.Основні питання: докази(цитати), висновки.

5.Прочитай написаний текст, звір його з оригіналом.

6.Зроби загальний висновок.

3. ВІЛЬНИЙ  КОНСПЕКТ

 Це поєднання виписок, цитат ,тез.

  Характеристика конспекту

Потребує серйозних зусиль під час складання , найвищою мірою сприяє засвоєнню матеріалу. Вимагає вміння активно використовувати всі типи записів: плани, тези, виписки.

ЕТАПИ РОБОТИ

1.Використовуючи  наявні джерела, вибери матеріал з теми, яка тебе зацікавила, вивчи  його та глибоко осмисли.

2.Зроби необхідні виписки основних думок, цитат, склади тези.

3.Використовуючи підготовлений матеріал,   сформулюй основні положення з теми.

4. ТЕМАТИЧНИЙ КОНСПЕКТ

Це конспект відповіді на поставлені запитання або конспект навчального матеріалу теми.

 Характеристика конспекту

 Може бути оглядовим і хронологічним, учить аналізувати різні точки зору на одну й ту саму проблему. Активізує наявні знання та особистий досвід, використовується в процесі роботи над доповіддю, рефератом.

 ЕТАПИ РОБОТИ

1. Вивчи кілька джерел та зроби з них добірку матеріалу з певної теми.

2. Подумки виклади прочитаний матеріал у вигляді плану.

   Користуючись цим планом , стисло своїми словами виклади усвідомлений матеріал.

ЯК   СКЛАДАТИ ТЕЗИ

ТЕЗА- положення, яке коротко  висловлює яку – небудь ідею, а також одну з думок лекції, доповіді, твору.

1.Ознайомся зі змістом матеріалу, зверни увагу на шрифтові виділення, ця підказка допоможе тобі в роботі.

2. Розбий текст на змістові блоки (з допомогою плану).

3.Визнач головну думку кожної частини(можна підкреслити).

4.Осмисли суть виділеного, сформулюй своїми словами або знайди подібне формулювання в тексті.

5. Тези пронумеруй - це дасть змогу зберегти логіку авторських міркувань.

6.Відділяй одну тезу від іншої - це полегшить роботу.

ПРАВИЛА   ЗАПАМЯТОВУВАННЯ

1.Зосередься, залиш сторонні думки, налаштуйся на запам’ятовування.

2.Намагайся зрозуміти головний зміст матеріалу, що викладається, інакше працюватиме механічна пам’ять, яка є менш продуктивною ,ніж логічна.

3.Приділи особливу увагу структурі матеріалу, з’ясуй, чим зумовлена така послідовність його викладу.

4.Відділи основний матеріал від  ілюстративного, який запам’ятовувати не потрібно.

5.Промов кілька разів нові слова, дати.

6.Промов уголос формулювання висновків, законів.

7.Відтвори весь матеріал за планом.

  

УЧИСЯ  ПОЯСНЮВАТИ   ТЕОРІЮ

Теорія – вивчення системи наукових принципів, ідей, які узагальнюють практичний досвід та відображають закономірності природи, суспільства, мислення.

1.Зясуй, які факти, спостереження будуть основою для формування теорії.

2.Назви    основні поняття, положення теорії.

3.Визнач коло явищ, які пояснюють дану теорію.

4.Наведи дослідні та експериментальні дані, які можуть бути доказом правильності теорії.

5.Назви галузі практичного застосування даної теорії.

ЗАГАЛЬНИЙ  ПЛАН  ВИВЧЕННЯ ЯВИЩ

Явище – те , у чому виявляється суть, а також будь-який вияв чого-небудь.

1.Зовнішні ознаки явища.

2.Умови, за яких воно виявляється.

3.Суть явища та механізм       його перебігу.

4.Звязок з іншими явищами.

5.Кількісна характеристика(може і не бути).

6.Використання на практиці.

УЧИСЯ  ПРАЦЮВАТИ НАД  ПОНЯТТЯМ

ПОНЯТТЯ- ЛОГІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДУМКИ ПРО ПРЕДМЕТ.

Послідовність дій

1.Дай визначення поняття, яке розглядається.

2.Наведи приклад, який конкретизує дане поняття. З’ясуй , де це поняття застосовується.

3.Спробуй зв’язати поняття з іншими поняттями даного предмета та суміжних із ним дисциплін.

4.Використовуючи дане поняття, склади невелику розповідь.

  

УЧИСЯ  ПОЯСНЮВАТИ  ЗАКОН

Закон – зв’язок та взаємозалежність між будь-якими явищами об’єктивної  дійсності.

1.З’ясуй, між якими явищами або величинами встановлює зв’язок даний закон.

2.Опиши шляхи відкриття закону.

3.Наведи  формулювання закону.

4.Спробуй  записати його в символічній формі або через математичний вираз.

5.Наведи  докази на користь закону.

6.Назви галузі практичного застосування даного закону.

УЧИСЯ  ПРА ВИЛЬНО  ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЇ ДУМКИ

1.Щоб навчитися грамотно говорити , потрібно навчитися читати і слухати.

2.Читаючи, не тільки заглиблюйся в суть написаного, а й намагайся побачити, почути, зрозуміти та запам’ятати художні особливості мови, мовні звороти.

3.Нагромадженню активного запасу слів допоможе     спеціальна робота: заведи словник для запису нових слів, тренуй себе в їх запам’ятовуванні та вимові. Підбирай до слів антоніми та синоніми, вивчай слова, які використовуються в переносному значенні.

4.Намагайся не тільки зрозуміти зміст мови оратора а й запам’ятай прийоми її побудови.

5.Стеж за тим , щоб у розповіді не зустрічалися слова - паразити, не допускай непотрібних зворотів - це збіднює мову.

6.Слідкуй за побудовою речень, уникай особливо складних конструкцій.

7.Щодня    читай уголос по 15- 20 хв., заглиблюйся в зміст тексту, визнач, де потрібно зробити наголос, паузу, якого відтінку надати мові.

  

УЧИСЯ  РОБИТИ  ПОРІВНЯННЯ

Порівнювати – поставити поряд ,встановити подібне й відмінне.

ПОРЯДОК  ПОРІВНЯННЯ

1.Знайди    відповідь на запитання: хто такий? Що таке?

2.Порівняй визначення двох предметів або явищ. Знайди основну подібність.

3.Порівняй обидва або кілька  предметів за одними й тими самими виділеними ознаками.

4.Виділи суттєві ознаки кожного предмета.

5.Зясуй усі ознаки подібності та відмінності об’єктів.

6.Знайди і поясни причини подібності та відмінності.

УЧИСЯ ПРАВИЛЬНО СПОСТЕРІГАТИ

1.Осмисли мету спостереження.

2.Уточни предмет спостереження.

3.Розроби план спостереження.

4.Визнач форму запису явищ, які спостерігаються (у процесі спостереження або відразу після його закінчення).

5.Повтори спостереження два-три рази з метою підвищення його об’єктивності.

6.Під час опису явищ, які спостерігаються, зверни увагу на те, як вони відбуваються в часі та за яких умов.

7.Памятай, що мета опису явищ - виявити найбільш точні та повні їхні ознаки.

8.Під час опису результатів спостережень зверни увагу на те , що суттєво  нового було виявлено і що раніше відомого.

9.Одержані результати оформи у вигляді письмового звіту або малюнків та схем, тобто графічно.

  

УЧИСЯ  РОБИТИ  УЗАГАЛЬНЕННЯ

 УЗАГАЛЬНЕННЯ- процес міркування, який приводить до знаходження загального в заданих предметах та явищах.

ПОРЯДОК  УЗАГАЛЬНЕННЯ

1.Зясуй найважливіші моменти у фактах або явищах, які розглядаються.

2.Визнач їхню подібність.

3.Встанови зв’язок між ними.

4.Сформулюй загальний висновок.

  

ПЛАН  ПРОВЕДЕННЯ ЄКСПЕРИМЕНТУ ТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ЕКСПЕРИМЕНТ- навчальний дослід, спроба щось зробити, розпочати.

I. Сформулюй мету проведення експерименту ( спостереження).

1.Зроби припущення про можливі результати, 

2.Зясуй зв’язок об’єкта, обраного для спостереження, з іншими об’єктами ,         які вже вивчалися.

II. Сплануй проведення експерименту (спостереження).

1.Зясуй , які умови , матеріали необхідні для цього.

2.Склади подумки схему його проведення.

III. Проведи експеримент (спостереження).

1.Послідовно здійснюй усі  етапи експерименту.

2.Проведи необхідні вимірювання, замальовування, запиши результати.

3.Перевір точність одержаних результатів.

IV. Оброби одержані результати.

1.Порівняй одержані результати з висунутою раніше гіпотезою.

2.Сформулюй висновок.

3.Поясни, що показує даний експеримент, зв’яжи це з явищами, теоріями, законами, які вивчаються. 

Цікаві висловлювання  в історії

«Англійська хвороба» — низька ефективність, погана сприйнятли­вість до технологічних нововведень англійської економіки в період піс­ля Другої світової війни.

Атлантичний пакт (НАТО) — 4 квіт­ня 1947 року військово-політичний союз Великобританії, Франції, Ні­дерландів, Люксембургу, США, Ка­нади, Норвегії, Данії, Ісландії, Пор­тугалії, Італії.

Біловезька зустріч — зустріч лідерів Росії, Білорусії й України в грудні 1991 р. і підписання договору про утворення СНД.

Берлінська стіна — споруджена в ніч з 12 на 13 серпня 1961 року між Східним і Західним Берліном, стала символом «залізної завіси» (зруйно­вана 9 листопада 1989 року).

Брюссельський пакт — 17 березня 1947 року договір про військовий і політичний союз між Великобри­танією, Францією, Бельгією, Нідер­ландами і Люксембургом.

Варшавський договір (ОВД) — вій­ськово-політичний союз соціаліс­тичних країн (СРСР, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Чехословаччина, Албанія, Румунія), утворе­ний 14 травня 1945 року у Варшаві.

«Великий стрибок» — політика Мао Цзедуна, спрямована на різке при­скорення економічного розвитку і побудову комунізму.

«Від колиски до могили» — система соціальних гарантій у Швеції.

«Вітри змін, що віють над Африкан­ським континентом» — з промови прем'єр-міністра Великобританії Гарольда Макміллана (1960).

«Війна  з   бідністю» —   центральне гасло      діяльності      адміністрації Л. Джонсона (1962-1968 рр.).

«В одному ліжку зі слоном» — канад­сько-американське     сусідство    за П'єром Трюдо.

«Вогонь по штабах» — заклик до ре­волюційного насильства періоду «культурної» революції в Китаї.

«Друга луна війни» – демографічна криза, пов’язана зі зменшенням народжуваності в період, що настає приблизно через 20 років після за­кінчення війни.

«Держава загального добробуту» — модель шведського суспільства або «шведська модель соціалізму».

«Демократія власників» — гасло бри­танських консерваторів, що пропо­нували орієнтуватися на індивідуа­лізм і заохочення приватної ініціа­тиви.

«Дирижізм» — посилення держав­них елементів у регулюванні еконо­міки Франції.

Доктрина «стримування комунізму» (доктрина Трумена) — поступове ослаблення і, по можливості, усу­нення радянського впливу у світі, не вдаючись до війни (у зв'язку з ді­яльністю американського прези­дента Трумена).

«Дух Женеви» — поліпшення між­народних відносин після зустрічі лідерів США, Великобританії, Франції в липні 1955 року в Женеві.

«Європа від Атлантики до Уралу» — ідея зближення Західної Європи зі Східною, висловлена Шарлем де Голлем.

«Європа Батьківщин» — європей­ська інтеграція, спрямована проти Сполучених Штатів Європи (пози­ція Шарля де Голля).

«Залізна завіса» — політична ізоля­ція країни, політичні й ідеологічні бар'єри між народами. Наприклад, «Від Штеттена на Балтиці до Трієста на Адріатиці на континент опусти­лася залізні завіса», — з промови Черчілля у Фултоні 5 березня 1946 року.

«Застій» — період у СРСР із 1964 по 1984 роки, за якого керівництво країни фактично законсервувало економічну і політичну систему і виключило можливість радикаль­них змін у суспільстві.

«Зоряні війни» — друга назва про­грами СОІ (стратегічної оборонної ініціативи), прийнятої в США в 1983 р. у період правління Рейгана.

«Ірангейт» — скандал, пов'язаний з таємним продажем американської зброї Ірану, виторг від якого пішов на озброєння «контрас» у Ніка­рагуа.

«Канадизація економіки» — поси­лення контролю за іноземними компаніями в період уряду П. Трюдо (початок 80-х років).

«Квебекський сепаратизм» — праг­нення франкомовної провінції Кве­бек до більшої самостійності аж до виходу зі складу Канади.

Кінець біполярного світу — розпад СРСР у грудні 1991 року призвів до того, що у світі залишилася тільки одна наддержава, один «полюс» — США; розпалася Ялтинська систе­ма міжнародних відносин.

Конфедерація терористичних дер­жав — Іран, Північна Корея, Куба, Нікарагуа, Лівія (за пропозицією Р. Рейгана).

«Конференція останнього шансу» — Лондонська конференція (листо­пад — грудень 1945 р.) стосовно перспектив німецького врегулю­вання (за словами держсекретаря США Джорджа Маршалла).

Локальна війна — війна, що відбува­ється на обмеженій території з ма­лою кількістю учасників бойових дій.

Маастрихтські угоди — договір про Європейський союз, підписаний 1992 року в Маастрихті (Нідер­ланди).

Маніфест «холодної війни» — про­мова У. Черчілля 5 березня 1946 ро­ку в місті Фултон (США).

«Масована відплата» — ідея вико­ристання атомної зброї для тоталь­ної відсічі комунізму в період пре­зидентства Ейзенхауера.

Метеорологічна війна — викорис­тання прийомів і способів впливу на навколишнє середовище у військо­вих умовах (зливи штучного похо­дження в період війни США у В'єт­намі).

«Накасономіка» — напрямок вну­трішньої політики Японії, орієнтованої на розвиток економіки в пері­од прем'єрства Ясухіро Накасоне (1982-1987).

«Нафтовий шок», або світова енер­гетична криза — різкий підйом цін на нафту в 1973-1975 роках і на по­чатку 80-х років.

«Нове мислення» — зміна в зовніш­ній політиці СРСР у період перебу­вання на чолі держави М. Горбачо­ва; спрямована на подолання конф­ронтації і мирне співробітництво двох систем.

«Одна держава — два суспільні ла­ди» — возз'єднання Китаю з Гон­конгом (1997 рік) і з Макао (1999 рік), збереження на їхній території існуючих систем керування і госпо­дарювання.

«Полювання на відьом» — практика обмеження конституційних прав громадян США, що набула масово­го характеру у першій половині 1950-х років.

«Переможний лютий» — установлен­ня комуністичного режиму в Чехословаччині в лютому 1948 р.

«Перлина в короні Британської імпе­рії» — так називали англійці свою найбагатшу колонію — Індію.

«План Маршалла» — обнародува­ний 5 червня 1947 року план надан­ня фінансової допомоги країнам, що постраждали в ході Другої світо­вої війни.

Політика рівновіддаленості - від Сходу і Заходу, характерна для Руху неприєднання.

Психологічна війна — використання прийомів психологічного впливу на армію і населення супротивника; один з елементів «холодної війни» у період глобального протистояння між СРСР і США.

Програма «чотирьох модернізацій» — програма економічних реформ, яка була прийнята 1978 р. і мала на меті перетворення Китаю до кінця XX століття в могутню соціалістич­ну державу.

«П'ята колона» — агентура Франко в Мадриді часів громадянської вій­ни; війська франкістів наступали чотирма колонами, «п'ята» — це дія зсередини.

«Рабська конституція» — прийнята англійським парламентом у 1935 р. нова конституція Індії, що залишила владу британцям.

Розрядка — поліпшення відносин між СРСР і США в І969-1979 рр.

«Ракова пухлина в самому центрі со­ціалістичного табору» — так М. Хру­щов назвав Західний Берлін.

«Північний конвой» — назва карава­нів, що у супроводі конвою достав­ляли військові вантажі з Велико­британії в СРСР у роки Другої сві­тової війни.

«Соляний похід» — похід десятків тисяч індійців під керівництвом М. Ганці в березні 1930 р. до узбе­режжя Аравійського моря з метою випарювання солі, що порушувало існуючу в Індії монополію англійців на видобування і продаж солі.

«Союз трьох вушанок і п'яти тюбе­тейок» — Росія, Білорусія, Україна + Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан.

«Справедливий курс» — комплекс заходів, розроблених адміністраці­єю президента Трумена з метою уникнення соціальних конфліктів і безробіття.

«Спрямована демократія» — своєрід­ний режим в Індонезії, названий так президентом Сухарно, у якому ве­лику роль відігравала армія.

«Стратегія достатності» — визнання зразкової військової рівноваги між СРСР і США в період президент­ства Ричарда Ніксона і Л. Брежнєва (кінець 60-х - початок 70-х років).

«Убивство XX століття» — убивство 23 листопада 1963 р. Дж. Кеннеді. «Уотергейт» — скандал у червні 1972 р., який був пов'язаний з уста­новкою підслуховувальної  апарату­ри республіканцям у штаб-квартирі демократичної партії, що розміщу­валася в готелі «Уотергейт».

«Хрестовий похід проти комуніз­му» — оголошений Рейганом Ра­дянському Союзу в середині 1980-х років.

Шокова терапія — економічні ре­форми в Польщі, проведені Л. Бальцеровичем на початку 1990-хроків.

«Шестиденна війна» – війна Ізраїлю проти Єгипту, Йорданії, Сирії 5-10 червня 1967 року.

Ядерна дипломатія — політика, за­снована на використанні ядерної зброї з метою зміцнення свого впливу.

«Ядерний клуб» — умовна назва гру­пи держав, що володіють ядерною зброєю.

Ялтинська система — система між­народних відносин, побудована на основі принципів співробітництва, розроблених під час зустрічі «Вели­кої трійки» (Сталін, Рузвельт і Черчілль) у лютому 1945 року в Ялті.

Біла армія — збройні формування супротивників більшовиків у роки громадянської війни.

«Блакитні каски» — збройні сили ООН.

«Зелені» — екологічний рух.

«Коричнева чума» — перша полови­на XX ст., Німеччина, загальна на­зва фашизму.

«Кривава неділя» — 9 січня 1905 р. — розстріл царськими військами мир­ного ходу петербурзьких робітників, що йшли з петицією до царя; заги­нуло понад 1 тис. чоловік.

Червона армія — збройне формуван­ня більшовиків з 1918 р. по 1946 р.

Червона гвардія — збройні загони робітників, створені більшовиками в березні 1917 р.; у березні 1918 р. ввійшла до складу Червоної армії.

Червона книга — назва списків рід­кісних видів рослин і тварин, що перебувають під загрозою зникнен­ня (з 1966 р., у СРСР - у 1974 р.)

«Червона п'ятниця» — ЗІ липня 1925 р., день перемоги англійських гірників над шахтовласниками, що намагалися знизити зарплату робіт­ником.

«Червоний хрест» (у мусульманських країнах — «Червоний півмісяць») – добровільні товариства допомоги військовим, хворим і пораненим воїнам, що почали створюватися в 60-х рр. ХІХ ст.

«Червоні бригади» — терористичні бригади в Італії.

«Червоні кхмери» — режим у Камбо­джі (з 1976 р. — Кампучія), встанов­лений у 1975 р. компартією під ке­рівництвом Пол Пота, жертвами якого стали 3 млн. чоловік.

«Червоні пов'язки» — повстання 1351-1368 рр. у Китаї.

«Червонорубашечники» – в ХІХ ст., в Італії бійці під командуванням Дж. Гарібальді.

«Чорний пенні» — умовна назва пер­шої у світі поштової марки, випуще­ної у Великобританії 1840 р.

«Чорні полковники» — державний переворот 1967 р. у Греції, коли вла­ду захопила військова хунта, т. зв. «чорні полковники».

«Чорнорубашечники» — форма одягу прихильників Муссоліні у першу чверть XX ст. в Італії.

Назви революцій

«Біла революція» — реформи в Ірані, спрямовані на модернізацію краї­ни.

Буржуазно-демократична револю­ція — спрямована на знищення феодального ладу або його пережитків і на перехід до нового способу виробництва.

«Зелена революція» — рішення про­довольчої проблеми в Індії в другій половині XX ст.

Інформаційно-комп'ютерна револю­ція — найбільші технологічні зміни в другій половині XX ст., пов'язані із широким упровадженням ком­п'ютерних технологій в усі сфери життя суспільства.

Ісламська революція — прихід влади до прихильників ісламу і створення всесвітньої ісламської держави.

Квітнева революція — армійські час­тини, керовані Народно-демократичною партією Афганістану, здій­снили в 1978 р. військовий переворот, з метою побудови соціалізму в країні з докапіталістичними від­носинами і величезним впливом мусульманського духівництва.

«Культурна революція» — період ре­пресій у Китаї в 1966-1968 рр. під час правління Мао Цзедуна. Корін­ний переворот у духовному розвит­ку країни.

Листопадова революція — революція в листопаді 1918 р. у Німеччині, у результаті якої була скинута мо­нархія, проголошені республіка і країна вийшла з війни.

Народна революція — організатора­ми виступають представники різних верств народу, має різний суспіль­но-економічний зміст; буржуазно-демократичні або національно-ви­звольні революції.

Науково-технічна революція - до­корінна, якісна зміна продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний фактор розвитку сус­пільного виробництва, безпосеред­ньо продуктивну силу.

Національно-визвольна революція — виростає з національно-визвольно­го руху і спрямована на знищення іноземного панування і завоювання національної незалежності, ство­рення національної держави.

Неолітична революція — винайден­ня лука і стріл, перехід від видобув­них до виробничих галузей господарства.

Оксамитна революція — революція 17-18 листопада 1989 р. у Чехословаччині, прихід до влади Грома­дянського форуму.

Революція гвоздик — квітнева рево­люція 1974 р. у Португалії (гвоздики

вставляли у стволи танків на знак того, що військові не будуть засто­совувати силу).

Революція машин — широке впрова­дження машин у виробництво, пе­рехід від мануфактурного до ма­шинного виробництва.

Революція природознавства — великі відкриття початку XX ст., що доко­рінно змінили погляди людства на природу і навколишній світ (від­криття атома, теорії відносності, створення квантової фізики).

Революція цін — різке підвищення цін на товари у зв'язку з ростом ви­ добутку золота й інших благородних металів і зниженням їхньої вартості; мали місце в Європі в XVI ст. після відкриття Америки і в XIX ст. після відкриття покладів золота в Калі­форнії й Австралії.

             Сексуальна революція — період 60-70-х років XX ст., що характеризу­ється пропагуванням свободи у сфері сексуальних відносин і ха­рактерний для ряду європейських країн (Швеція, Франція).

  Студентська революція — масові сту­дентські хвилювання в США в сере­дині  другої половини 1960-х років.

  «Тиха революція» — проведення соціальних реформ у період прем'єрства   Клемента Еттлі (1945-1951 рр.) у Великобританії.

Література

1.     Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід; методичний посібник  Автор – укладач:  О. Пометун, Л.Пироженко.-К.:АПН, 2002

2.     Пометун  О.   Методика навчання історії в школі – К.: Генеза, 2005

3.     Баханов К.О. Навчання історії в школі: інноваційні аспекти – Х.: Видавнича група «Основа», 2005

4.     Підласитий І. Як підготувати ефективний урок.-К.  1989

5.     Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939рр.  Підручник для 10-го класу   К.: Ґенеза. 2002 р

6.     Малієнко Ю.  Знаю! Вмію! Розумію! (проблеми формування навчальних умінь на уроках історії середніх віків)  ВГ «Основа»  «Історія в школах України» №9 /2005 рік